Сьогодні бізнес не може сказати, що війна — це щось, що відбувається «десь». Вона поруч, просто інша. І поряд із фізичною лінією фронту є ще одна — цифрова. Там, де не чути вибухів, але наслідки можуть бути не менш руйнівними: втрачена база клієнтів, паралізовані платежі, заблоковані сервери, підроблені рахунки.
Український бізнес у цифровій війні
Українські компанії вже відчули, що таке бути в епіцентрі цієї невидимої війни. У 2024 році в Україні зафіксовано понад 4315 кіберінцидентів — майже на 70% більше, ніж роком раніше. І ці цифри — не про державні сайти. Під ударом — бізнес будь-якого розміру: логістика, медицина, освіта, виробництво.
Кіберзлочинність: друга за масштабом тіньова економіка світу
Світові збитки від кіберзлочинності у 2025 році перевищать $10,5 трлн. Це — найбільший нелегальний сектор економіки після ринку наркотиків. Наразі, на жаль, більшість бізнесів усе ще переконані, що їх омине. Та водночас з’являється дедалі більше компаній, які вже усвідомили ризики: вони будують кіберзахист, інвестують у нього й стають привабливішими для партнерів і клієнтів — бо безпечні. Іронія лише в тому, що значна частина з них почала діяти вже після того, як відчула атаку на собі.
SHERIFF — один із перших провайдерів системного кіберзахисту
Серед компаній, які першими в Україні запропонували бізнесу системний підхід до кіберзахисту, — SHERIFF. Наша модель SOC-as-a-Service стала логічним продовженням безпекових рішень, які холдинг роками впроваджує у фізичному світі: від охорони об’єктів до моніторингу й реагування. Тепер ті самі принципи — контроль, швидкість, відповідальність — діють і у цифровому просторі.
ІТ — це не безпека
В українських компаніях досі часто вважають, що кіберзахист — це частина роботи ІТ-відділу. Це як очікувати від водія, що він стане ще й охоронцем авто. Завдання ІТ — забезпечити, щоб системи працювали. Завдання безпеки — щоб їх не зламали. Різниця — принципова. ІТ-фахівець прагне швидкості, гнучкості, доступності. Безпека ж, навпаки, вимагає перевірки, спостереження й стриманості. У великих корпораціях ці два напрями давно розведені. У малому та середньому бізнесі вони все ще змішані — і саме це часто стає причиною програшу у цифровому полі.
SOC: ваш командний пункт кіберзахисту
SOC — це Security Operations Center, Центр операцій із безпеки. Простими словами — це ваш командний пункт, який спостерігає за всім, що відбувається у цифровому просторі компанії. Його завдання — бачити загрози раніше, ніж вони стануть проблемою.
Уявіть, що ви керуєте мережею магазинів. SOC знає, коли в систему входить працівник, з якого пристрою, у який час і чи відповідає це його звичній поведінці. Якщо система фіксує нічний вхід із іншої країни або спробу підключення до бази даних — це сигнал. Аналітики SOC перевіряють його, блокують загрозу й повідомляють керівництво. Поки ви спите, вони працюють.
SOC діє у три етапи: виявляє загрозу, реагує, усуває наслідки. А потім аналізує, щоб подібне не повторилось. Це як цифровий імунітет — після кожної атаки система стає сильнішою.
Власний SOC: дорого, довго, складно
Побудувати власний SOC — це як створити пожежну частину лише для одного будинку. Витрати — понад 1,6 мільйона доларів на рік. Потрібна команда з восьми аналітиків, системи моніторингу SIEM/SOAR, ліцензії, апаратне забезпечення, навчання, чергування 24/7.
І навіть після всіх зусиль немає гарантії, що центр буде ефективним. Багато компаній створюють SOC, який дає лише ілюзію безпеки, але не справжній захист.
SOC-as-a-Service: коли безпека працює як сервіс
Альтернатива — SOC-as-a-Service. Замість будувати все з нуля, бізнес підключається до вже існуючого центру безпеки, який працює цілодобово й обслуговує десятки клієнтів.
Модель SOC-as-a-Service, яку впроваджує SHERIFF, дозволяє компаніям різного масштабу отримати рівень безпеки корпоративного класу — за ціною підписки. Це перетворює витрати на прогнозований процес, а не на «чорну діру бюджету». І найголовніше — ви отримуєте експертизу, яку неможливо створити швидко. Команда аналітиків, спеціалістів із цифрової криміналістики та реагування працює для вас уже з першого дня.
Як це виглядає на практиці
Одна компанія підключила SOC-as-a-Service після двох інцидентів із витоком даних. Через три тижні система зафіксувала підозрілу активність: користувач намагався створити новий обліковий запис із розширеними правами. SOC ізолював сервер, провів розслідування — з’ясувалося, що це був колишній співробітник із не відключеним доступом. Компанія уникла шантажу та втрати клієнтської бази.
Інший випадок — логістична мережа. SOC помітив аномалію: замість звичних 500 транзакцій на день — 5000. Виявилося, бот атакував систему підбором паролів. Реакція тривала чотири хвилини. Без SOC проблему виявили б наступного ранку, коли бізнес уже стояв би.
Юридичний аспект: хто відповідає
Кібербезпека давно перестала бути виключно справою ІТ. Вона — зона відповідальності керівництва. Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки» зобов’язує власників і директорів забезпечити належний рівень захисту та реагування на інциденти.
У разі проблеми саме керівник має довести, що діяв обачно. Підписаний договір із сертифікованим SOC-провайдером, таким як SHERIFF, — це не лише технічний інструмент, а й юридичний доказ. SLA (Service Level Agreement) фіксує конкретні обов’язки й рівень відповідальності — безпека стає вимірюваною послугою, а не «обіцянкою ІТ-відділу».
Безпека як стратегічний актив
Інвестиція в SOC-as-a-Service — це не витрати на ІТ. Це гарантія безперервності бізнесу, репутації та довіри партнерів. Це можливість бачити загрозу раніше, ніж вона стає катастрофою.
